Коли прийде той час і покину я тіло,
До Морени у гості піду через міст.
Я не хочу щоб тіло в землі закопали,
На великім багатті, на попіл спаліть.
Потім попіл зберіть і розвійте над полем,
Щоб як вітер залишилась вільна душа
А не гнити в труні,під сирою землею
Хочу сонце я бачить і зірки рахувать.
Я не хочу хреста, фото й дату з граніту,
Хочу в пам’яті рідних своє місце знайти.
Щоб не плакали з горя ,коли їх я покину,
А раділи що я тепер в новім житті.
Я прошу, не читайте за мене молитви,
І не треба в церквах мені ставить свічки.
Краще ви нагодуйте птахів і тваринок,
Добре діло для Роду і карми зробіть.
Ви згадайте мене просто так ,не по даті,
І не треба за мене горілку вживать.
Краще дерево ви посадіть десь у парку,
Прийде час і разом ми там будем гулять.
Верещако Сергій.
