Коли ми постаріємо з тобою

Коли ми постаріємо з тобою
І скроні наші рясно вкриє сніг,
Буду тримати я твої долоні
Бо ми з тобою зв‘язані повік.

Ми будемо світанки зустрічати
І цінувати , як свої скарби
І змін у дзеркалах не помічати
Тобі вірші читати буду від журби.

Ми будемо як завжди пити каву
І у вікно дивитися на сніг.
В саду квітучім під мелодію ласкаву
Ти прошепочиш,що колись не зміг.

Ми переглянемо усі свої світлини,
Зловивши ніжний погляд як тоді,
В той час,коли були ми молодими
І щасливіших не було нас на землі.

Ми будемо всміхатись всім на заздрість,
Не повернеш життя,та все одно
Ми не зважати будемо на старість
І розіллємо в келих , як вино.

14.02.2023.
Автор:Верховчанка
(Людмила Сун-Дун-Чан)