чому мені не пишеш?
чому ти не скучаєш?
а я чекав позначки
як з’явишся
онлайн…
я розумію, свище
і може розриває
тебе життєвий вітер,
коли ти там –
офлайн.
і споглядаю вище,
як наче хтось блукає –
тебе в очах шукаю –
сховався там –
мій рай.
в зіницях прочитаю –
і навіть не спитаю,
чому довіри мало –
загнався в ній –
нехай.
чому мені не скажеш,
для чого відкидаєш?
я ж може не як інші?
ти лиш надію
дай?
.
.
.
(17.08.2021, Тернопіль)
Olivia Home
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська