А серпень пахне хлібом між ланів…
Розгулюється “вольними” полями.
Картинками із кольорових снів
Дарує смак світанків біля мами.
А руки хліборобів жнуть жита…
Їх місія не спиниться ніколи.
Хоча поламане в людей життя –
Вже стерлась пам’ять від біди та болю.
Колосяться, красуються хліба…
Бадьорий ранок смуток проганяє.
Прощай біда, прощай журба!
У вишитій сорочці день стрічає!
І пошепки лунає Світ вітрів…
І хмари білосніжні бавлять очі,
І так багато вже пройшло віків,
Щораз стрічаємо космічні ночі…
Потік життя коловоротом мчить.
Великі ще попереду пригоди.
Спинися загадкова мить!
Колоситься полями вічна врода.
2.08.2024 р.
Надія Холод🪽
Надія Холод
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
