Моє розуміння вбиває цей песимізм,
Я не знаю, що завтра, чи буду жива?
Як встояти, не віддатись рукам нічиїм,
Щоби псня не повторилась, а стала нова?
Я чесно не знаю із ким поділитися
Тим, що мучить серце моє щодня.
Я нічого не бачу, але треба битися,
Хай там як, достою до кінця .
Досить мінору, життя кольорове,
Але хтось вкрав усі кольори.
Та усе сіре – лише тимчасове,
Настане день – зацвітуть явори.
Щетиніна Дар’я
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
