Мені так треба пригадати,
Який був колір тих очей.
Що в моїх спогадах блукали,
Сліди незліченних ночей.
Що я не спав, а думав так про них…
Я пам’ятав, їх дратувало те, що говорив.
Я говорив, бо дурнем був, ще тоді
Бо я блукав серед своїх думок.
Та очі, я пригадав їх колір,
Та їх закрили вії на замок.
Станчік
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська