поживне дерево росте, як живе людина
гілками простягає руки, коренями відчуває
те, що готує для нас життя днина
химерно сваримося, а про смерть не знаєм
мої корені – це «повчання» моїх авторитетів
що живляться правильністю та соромом разом
та практика творить протилежні проблеми
що тільки ще глибше соромом дає впасти
мої втомлені гілки пили кислотний дощ
забувши, що це ніякий мені не фотосинтез –
нелюдське зміїне отруєння пройшло крізь плоть
не по-людськи отруїли мої гілки, душу, дії, сили
прочитай по губам диявола, що оселився
ти побачиш, як почав гнити мій стовбур
як отямлюсь, то згадаю свою грішну силу
боячись, що це не забуду я до гробу
я тремчу, і я плачу, і бліднію
мої корені в спазмах, гілки судомлять
і згадаю, яка чиста давня берізка
котра живе в сухому, отруйному полі
я отямлюсь вдруге, вже від свого сорому
і в ліцеї запамʼятаю ще один урок:
мої корені – це джерело не олова
а недосягненого спокою, життя душі шматок.
valkyrie/akkosia
