Бачу семизначне число в новинах.
Ні, це зовсім не моя війна.
Знову від своїх удар у спину,
Правда у кожного своя.
Мені чхати, що тече моїми венами,
Нації не існує, це лиш брехня.
Не можу дочекатися фінальної сцени,
Та йде вже четверта весна.
Ми воювали за вільну державу,
Та гіршими за ворога стали.
Хто міняє свободу на безпеку,
Швидко обох втрачає.
Одні гинуть, інші багатіють.
Одні виживають, інші заробляють.
Та тобі, друже, краще радіти,
Що громадянство маєш вільної країни.
Так, війна не закінчиться,
Так, все стає лиш гірше,
Але ж це зовсім не проблеми,
Для правлячої еліти.
Ти спочатку за війну плати,
Потім за законом помри,
А потім може хтось згадає,
Як називалась та держава.
Держава це синонім лицемірства,
Для мільйонів людей грати.
Ми стали жертвами масового вбивства,
Вони хочуть ще трохи з долями пограти.
Найкраща влада – це та,
Що знищена назавжди.
Та масова анестезія призвела,
До нормалізації неправди.
Вони кажуть: держава необхідна,
Для підтримання порядку.
Та як може порядок той тримати,
Хто на закони власні чхав?
Війна добре затикає пельки,
Все незручне “не на часі”.
Вільнодумство не потрібно,
В незалежній державі.
Тут всі наче натякають:
Ти – ніхто, лиш гвинтик у системі,
Тобою пожертвувати можна,
За велич цілої країни.
Всі страждаємо однаково,
Та хтось більше.
Звичайно, тут всі рівні,
Та деякі рівніші.
Ми думаємо про те,
Як прожити ще хоч день.
Вони думають про те,
Як би наповнити кишені.
А що, як війни навіть не існує?
Просто правлячих псів гавкіт?
Тепер довіряти складно,
Чесність нині не на часі.
Колись ти точно зрозумієш:
Людські життя нікого не хвилюють.
Але скільки вбити встигнеш?
Держава на довірливих полює.
Вони кажуть: мова – зброя.
Я ж повністю з цим згоден:
Мова – чудова зброя,
Проти власного народу.
Адже так зручно керувати,
Єдиним і соборним стадом,
І стадо це назвати,
Красивим словом “нація”.
Але, звичайно, це все не про нас,
То про сусідів-недоумків.
Ми то набагато кращі,
Адже повірили у свої ж ілюзії.
Ми так впевнені у власній перемозі,
Наче добро завжди перемагає.
Але з чого ви раптом взяли,
Що ми на добра боці?
Не за нами правда й воля,
Їх вже не існує зовсім.
За нами – Захід і Європа,
Але чи є це перемога?
Америка – це точна копія Росії,
Їх теж цікавлять тільки гроші й війна,
На нас їм взагалі начхати,
Хоча ні, потрібно м’ясо для гармат.
Наш легітимний уряд,
Легітимно нас вбиває.
Конституція існує,
Тільки як вигідна владі.
Напевно, краще просто зазубрити,
Ці надзвичайно актуальні фрази:
Війна – це мир, свобода – рабство,
Незнання – сила.
Чому ж дзеркал королівство?
Бо нам вже тільки дзеркала,
Покажуть справжнє єство,
Цієї прекрасної держави.
Дзеркала – то наші люди,
Ті, хто не забув як думати.
На них всі надії майбутнього,
За ними – справжня свобода.
Артем Трегуб
