Кохання Аліни і Героя України Да Вінчі (Дмитро Коцюбайло)

Вони кохали до безтями,
Трималися за руки міцно,
Тихо сплелись своїми серцями,
Думали, що так буде вічно...
Та одне серденько перестало битись,
Полетіло далеко, у вічність,
Залишилося тільки молитись,
Пам'ять жива, душа відчуває її міцність...
Гарячі сльози обпікають щоки,
Не вірю..., за що..., чому...?
Вбили коханого ті "сволоки",
Її очі бачуть пітьму.
Війна забрала Героїв,
Невинних, коханих, рідних...
Серденько ніхто не заспокоїть,
Тепер таких багато...бідних!
Вона йде одна тепер додому,
Тримає його фото в руці,
"Не віддам я тебе нікому,
Твоє серце буде жити вічно в моїй душі!"

12.03.2023. С.М. Онисенко