<
Ми пов’язані болем.
Я існую заради життя.
Ти живеш наодинці з собою,
Я ж у пошуках укриття.
Нам судилося стати людьми, щоб страждати в жорстокому світі.
Та де люди жорстокі, там ми –
Нас від них не відрізнити.
Ми кохання руйнуємо в порох,
А свідомість закопує мрії.
І наш розум –
єдиний наш ворог,
Що скує необдумані дії.
Та ми будем скидатися й далі. Чекаючи смерті в полоні
думок.
Та чи дійсно думки наші сталі?
Чи варті ми щастя удвох?
Злата
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
