Кохання – це річ непроста,
Є зустрічі тут і прощання,
Є радості, сльози, зітхання,
Воно – то є щастя й мета.
Його все життя ти шукаєш,
Вдивляєшся в кожне обличчя,
Як знайдеш – відразу пізнаєш,
Бо душу воно возвеличить.
Втрачаєш його і знаходиш,
І боляче з ним розлучатись,
І чорне, і біле проходиш,
Щоб справді те щастя пізнати.
Як любого ти зустрічаєш,
Відразу і горе проходить.
І сонце яскравіше сяє,
І в весну зима переходить.
Усе ти віддаш, кому любиш,
І серце, і душу свою.
Ніколи його не забудеш,
Єдиного, мрію твою.
А він тебе, може,забуде,
До іншої думка полине.
Тобі з іншим щастя не буде,
Ти думки про нього не кинеш.
Його будеш бачити кращим,
Ніж він є, можливо, насправді.
І щастям впиватися вашим
Ти будеш у мріях, в неправді.
Хай разом і буть не судилось,
Та хто не кохав – той не жив.
З кохання життя народилось,
Кохання – це диво із див!
08.06.2004
Інга Волошина
