Коханому!

Коханий! Чом не розумієш,
Що я кохаю лиш тебе.
Можливо ти про іншу мрієш
І ти не згадуєш мене?
Прости мені, що карі очі
Не взмозі я забути, лиш
Ті темні і лукаві ночі
Я згадую у снах ясних.
Як тяжко мені бачить зраду,
Як тяжко бачити тебе,
І знати, що мене не любиш,
І що не згадуєш мене.
Зима сувора й пізня осінь,
Весни і літа дивограй.
Я згадую ті пори року
Як пекло і водночас рай.
Я все забуду, лиш надія
Тривожитиме смуток мій.
Моя єдина, ніжна мрія,
Що ти, як перше, будеш мій.
Минають дні, минають ночі,
Я не поет, я лиш пишу про те,
Що карі очі
Я не забуду й не прощу.
Пробач, мій любий,не зуміла
Тобі відкритися. Мабуть,
Я тільки щойно зрозуміла
У чому є найвища суть.
Ірина