коханій

я так подумав, що минуле
на те й минуле, що минуло –
неминуче
наче твої ясні очі,
що дивились неохоче
наче мої сни про тебе
де дивилася ти у вічі
що як правило у ночі
не зрозуміти й не простити
ти не думала над тим,
щоб відпустити ясні сни?
ти не замислюєш ось те,
що вб’є тебе як ясний світ
ми не дійдемо до того,
що було два роки тому
радість у очах твоїх,
життя людей,
та не повернем ми нічого,
зрозумій та і прости
мені ти ясні свої сни,
що думаю про них я дуже часто,
що прийду я та як завжди
прямо в ночі, та так невчасно
що коли твій батько й мати
будуть сватать біля хати
я знов прийду до тебе,
так прекрасно
ти виглядаєш зранку влітку,
не уночі коли ти спиш,
ані удень, коли не спиш,
коли прокинешся так мило,
так нещасно, так красиво,
та покохаємо ми разом,
одне одного, наче наказом,
та побіжим обоє в гори
такі ясні, неначе зорі.
я так подумав, що минуле
на те й минуле, що минуло –
неминуче…
Федько Хмільник