А ви колись кохали до нестями?
Так ніжно, тихо і до глибини,
так незабутньо й дивовижно,
немов у тиші спів птахів?
А ви колись кохали до нестями?
Із завмиранням серця
і тремтячими руками,
п’яніли від коханих вуст?
А ви колись кохали до нестями?
Щоб з посмішками і сльозами,
з надіями і молитвами,
Та до останнього тримаючись руками?
А ви когось кохали до нестями?
Щоб очі, руки, постать й дух
так ясно і одвічно пам’ятати
у безкінечних роках мук?
Євгенія Федорова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
