Загубилась я — сама не знаю де,
Чи це реальність, чи кошмар.
Може, це сни, що мрак несе,
І кожен крок — це новий жах.
Ця безодня мене з’їдає,
Тисне серце, наче вантаж.
Та байдуже мені, зникає
Все, що колись трималось в руках.
Чи душа моя буде кохана?
Чи полюбить мене хтось в цій тьмі?
Чи житиму я довго? Байдуже,
Бо вже і так — неважливо все.
Тьмяний Багнет
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
