Крапка…

Я вірити б хотів в майбутнє світле,
Увірувать хотів життя,
Та попіл тлінності вже сипле
Його ловлю я, як дитя…

Хотів би я радіти кожній миті,
Що проживаю наяву,
Та загубився легко в цьому світі,
Той радості вже й смак я призабув…

Не здатний вже я уникати
Страшних думок про небуття,
Яких не можу я забути.
Мій вибір – самогубство.. не життя

Тривожна мОвчанка моїх думок,
Й приглушені всі почуття;
Життя біжить, як той струмок,
Тривожить тихе незнання…

Сумую Я, печалюсь в самоті
І ліки вже не допоможуть.
Донести намагаюсь щось собі,
Але не розумію. Вже не можу..

Вже не дивуюся нічому,
І страх вже зовсім б’є за край.
Він ставить крапку, чи лиш кОму?
Моє єство прямує в рай…
Скоріше крапку…
Yamade Yamabushi