Високий та безмежний горизонте,
не намилуюсь я тобою, чарівний.
Піднесений до неба, ти такий бездонний
і в тую ж мить такий холодний та сумний
На цю природу, я дивився б вічно
на річечку, струмочок, озерце.
Потік думок летить у вічність,
як споглядаю на прекрасне все.
А між горами яр такий глибокий,
милує око ця величная краса.
Час, зупинись, не будь такий жорстокий,
дай звеселитися, щоб і в душі була краса.
Мар’яна Максішко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
