Краще вмирати щодня

Краще вмирати щодня,
Ніж мати повну душу відчаю,
Забиту голову питаннями,
І протиріччями.
Я чую власне дихання,
Наче з під мерзлої землі
Я не хочу чути знову про війну.
Про гаубиці і катів,
Про псевдопатріотів
Про владу, що вбиває мій народ.
Я не хочу розрізняти
Чи бушує то погода,
Чи знову вибухи почулись.
Я не хочу знати,
Скільки доведеться ще боротись.
Бо для бою вже немає сил,
Для бою вже немає тіл.
Тут лишились тільки душі,
А душа не піде в бій,
Та й за неї не заплатять,
Бо немає чим.

Ната Журавель