Все так сухо,дивно, в'яло
Щось як велетенське море
Серденько моє забрало
І налило в душу горе
Плач не плач і сміх не сміх
Хочеться піти від всіх
У місця де людське око
Не зиркнуло ненароком
Там де гарно та прекарсно
Голоси де пташиннІ
Там де сонце красно гасне
Тихо й затишно мені
Де змінивши сонце місяць,
А надвечір навпаки
Де не чути як літають
Велетенські літаки
Де лиш чути,прибій моря
Чайчин голосистий крик
Там ніхто не знає горя
Кожен жити мирно звик
Анонім
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
