Якби неопізнанні баламути життя.
Котрі долю країни ставлять на кон.
Не даючи жити цвісти мені і державі.
Люди котрі погубили себе серед лайна й багна.
Люди котрих ми забов’язані захищать.
Ми ті хто зрозуміє проблему, але люди не бачать нас.
Гниль запалонила їх очі і душі.
І поки так буде надалі.
Ми зникнемо всі бо ми ходячі мерці.
Заборонений рупор
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
