Усі,хто приходив до неї вечором,
подихом своїм вириваючи її з спогадів,
не знали,як це-торкатися шепотом,
змусити думати про них у цій темряві.
Вона мов старовинна,покинута знахідка,
що довго чекала свого поціновувача
її перебирали нервово,рвано,розгублено
знищуючи по дорозі усі вказівки і напрямки.
Поспішаючи,заплутувались в її волоссі
незграбно намагаючись приховати паніку..
а їй не вистачало забутись у власному спокої,
закуривши-переконати себе у правильності.
Кожен хто йшов від неї,повертався до інших,
не прощаючись,не називаючи свого імені,
поки вона надалі незрабно рятуючись,
сама собі влаштовувала криваві війни.
Sofi Remen
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
