•••Крила

Холодною до тремору рукою

У друзки рожеві на щоках

З’явилася роса у досвіта рікою

Летить по скам’янілих пагорбах

Не шкельця, а сльози окуляр

Рукою тінь захист очам

По лікті спечена

Вона вогнем хоча

Є ще одна, гори, не шкода

Глибше б розгледіти думки

У мариві уявному побути б

Бо мрії ніби закінчились

А ті що вчора мріяв ще

Далека стали наче розкіш

Ніхто яку не відбере

Не знищить

Не розтрощить

Супутник сяйвом теж не сплавить

Бордюрний погляд листопаду

Ті очі болем п’яні стали

Зі скам’янілими від пострілів руками

Ніч ця тяжка пройде з роками

І як завжди її скінчить світанок

Огорнутий щитом тепла

Твого пташиного крила.

9.11.22/5:27
Lvivskiy≈Andriy