І співає серце свою сумну оду,
А слова крилаті линуть в небеса.
Ніхто не закриє слів моїх свободу,
Бо в свободі слова – сила і краса.
Є слова крилаті, що ідуть від серця,
Вирвуться на волю й не спинити їх.
Випадуть, як кволе пташеня з кубельця,
А зміцніють крила – полетять у світ.
І літають світом, в вікна заглядають,
Хто відкрив їм душу – сядуть відпочить.
Зернятка цілющі людям розкидають,
Хтось з землі підніме, дехто пробіжить.
Пробіжить та скубне, бо не чиста совість
Десь блукає в тілі, мабуть, там й живе,
А із слів крилатих я напишу повість,
Може зійдуть зерна й віра оживе.
Віра в кращу долю, тільки не в неволі,
В своїй рідній хаті, в своїй стороні…
Хай не впадуть сльози в мамині долоні,
Хай не буде наша ненька у вогні.
Хай слова крилаті повернуть до хати
Всіх синів і дочок з клятої війни,
Зацвіте ромашками рідний край, багатий,
Здійсняться лиш мирні і щасливі сни.
Марія Грушак 24.01.2022р.
Марія Грушак.
