Паростки осені мертвої ще золоті,
Сріблом сяйним вкрита моя душа,
Розпускає крила іноді вона,
Але, коли підходить до Воріт Життя,
То, опустивши крила,
Тихо помирає…
Серце тугою вкриває,
Бо крил своїх у неї вже не має…
Аліса
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
