Руки міцно він стискає,
Та у них щось ще тримає.
Він прекрасно уявляє,
Робить боляче – це знає.
А коли він обіймає,
Серце терпко завмирає,
Б’ється в такти, промовляє,
Але кволо відпускає.
Лиш на сходах б’ються крила,
А вона ж таке вразлива.
Покохала в ту хвилину,
А чекала ще й не днину.
Час ходив по тому краю,
Промовляв: "Усе я знаю!".
Він ж нічого не ховає,
Просто так її "кохає".
Та ті муки, ті розлуки,
Всі образи й дивні стуки.
Те що кожна відчувала,
Але глибоко ховала.
Та те щастя що він просить,
І ту біль яку приносить,
Ти напевно не спіймаєш,
Тому більше не чекаєш…
Кейт Ілюз
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
