Кров’ю й словами

Сповнені спонтанності хлопчини
Мчать бурним потоком поетичного життя
Їхні дії завдають спокою
Вони так прагнуть волі у думках
Людина народжена творити
Творивши вона живе
По поетичному вмирає
Творити ж треба вільно – мати силу
Діти проти законів усього
Якщо ж не зараз то коли
Коли ти зможеш
Створити щось нове
Відкрити новий світ
Як впевнений що знаєш
Поглянь знову
Знаходь прекрасне
Нехай скрізь буде щось чудове
На все знаходь свій власний аргумент
Слова існують щоб пливсти одним потоком
Життя існує щоб жити на повну
Кохати, дихати , казати , ні кричати
Кричи про те що хочеш
Про те що відчуваєш
Нехай для інших ці слова не мають зміст
А що нам інші як ми відчуваєм
Життя живе
Та й ми разом із ним
Не самій ніколи оступатись
Не самій немати мрій
Не смій страждати
Страждання частина нашого життя
Вони дають туди ліричність
І штовхають
До нових вчинків
Нових звершень і здійснення усіх мрій
Потрібно нам страждати щоб творити
Казати щоб відвергли ці слова
Шукати сенсу там де його немає
Шукати кохання в подиху вітрів
Мчати по схилу не зважаючи на травми
З ножем у спині далі ступати в бій
Людина створена для того щоб творити
Творивши вмре
І смертю цією теж творити буде
Її смерть це також щось нове
Таке ж нове як і життя
Щось індивідуальне
Інтимне і прекрасне
Ти живи
Живи не боячись сказати
Живи не соромившись кохати
Живи не боячись померти
Дисципліна ніщо проти випробувань життя
Навчись думати сам
Не дій за планом
Мчи схилом і не бійся травм
Лиш не втрать голови
Не слухай заборони
Чини так як хочеш
Як відчуває сердце і душа
Втрачений час ніколи не вернеться
Втрачай його там де прагнеш бути
Краще болюча перемога ніж легка поразка
Не бійся ж ти страждати !
Далі йди!
Нехай ці кроки за собою стелять кров’ю
Аби не потім сльози втрачених можливостей і мрій
Говори про пристрасті свої
Не бійся
Говори
Лиш не сказані слова несуть за собою гострий біль

Гавула Анна