У полонених гниють рани,
А у байдужих гниють душі.
Ті, хто ламали кістки кайданами,
Долю чужу відчувати не змушені.
В темряві камер, у стінах сирих
Сильні тримають надію в долонях.
Ті, хто мовчать, у серцях неживих
Крадуть у правди останні дзвони.
Надія вмирає останньою,
Циклічність історії вбивча,
Та ми розірвем це коло
У пам’ять про всіх загиблих.
У байдужих немає серця,
Вони душу продали нечистому.
Золотом вкрита їхня мерзота,
Правду стирають обманом і виступом.
Та голос правди не вбити грошима,
Не загасити тортурним вогнем.
Світло повстане над темряви тінню,
Стане свобода святим знаменом!
20.02.2025
Anna Babii
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
