На моїх руках засохша кров
Відчуття у мене, ніби сильний шторм.
Він зриває все навколо: квіти, трави, ниви.
Я лише встигаю кліпнути очима.
Він бушує та стає ще більшим,
Руки з стресу зжалися сильніше.
Тая кров,що так безжально ллється–
Зараз вже засохла,як трава.
Та душа,що так додому в’ється–
Вже забула рідного моста.
Моє серце неспокійно б’ється–
Воно хоче волі та добра,
Та навколо лиш безжальні люди,
Що не знають правди й почуття.
І нехай весь світ сьогодні злісний,
Маю я надію на добро.
Може світ змінити можна?
Може не настане теє дно.
Дно–той світ, який тікає далі,
Десь туди, де лиш сміття і бруд,
Де немає волі, думки, долі,
Де завжди є галас, крики, шум.
На руках моїх засохша кров,
Вже немає відчуття провини.
Шторм вже заспокоївся неначе,
Я вже як маленькая дитина.
Ніка Кучерук, 05.04.25р.
Ніка Кучерук
