Кроки

В журбі минають тижні, дні і рОки
Тебе нема, а я усе чекаю,
Що, як колись, твої почую кроки
І ти прийдеш. Я мрію, вірю, знаю.

В парку осіннім верби одинокі,
Їм лише вітер коси заплітає,
А я все, наче, чую твої кроки,
Які ще й досі в пам’яті лунають.

А календар все сторінки гортає,
Кидає осінь листя на всі боки,
Я вірю, сподіваюся, чекаю
І хочу знов твої почути кроки…
Наталя Купрасова