Думала що важко не знати що далі,
Не звертаючи уваги на всі печалі,
Важко не знати коли все закінчиться,
Коли життя на до і після поділиться.
Поставити таймер на невизначений час,
Та мати декілька місяців про запас.
Запам’ятовувати кожну хвилину,
Та в голові вирішувати цю дилему.
Вночі захлиналась гіркими сльозима,
Щоб на ранок впевненість і радість відновила.
Добивали лиш необґрунтовані новини,
Та якесь нещасне почуття провини.
Та виявляється дізнатись все, ще гірше,
А скоротити таймер в рази трагічніше,
Щоночі в голові картинка розставання,
Що ж це за кляте могутнє покарання?
Хрищенюк Каріна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
