У милім степів широких, де сонце зорі осяя,
Україна, земля дивна, де культура зіцвіла.
З травою полем колосистою йде мова гуцульська,
Духовна музика Карпатська лунає в серці й душі.
На крилах вітру голубого звучить пісня козацька,
Історія боротьби вольної, доля вибору життя.
Лемківська культура, виткається у кольорах,
У візерунках вбрань і танцях, таємницях слова.
Слов’янська культура, весела й душевна звучить,
В калинових гаях та берегах Дніпра бережеться.
Ікони у храмах вишукано розписуються,
Доля тут ковалем виткана, мудрість і праця.
Харківська дума висока, як степовий простір,
Де мудрість бабусь порадить, де слово золоте звучить.
Літературна спадщина велика, як рідна земля,
Де кожен вірш і кожен рядок – мов перлина в гілля.
Запорізька сила вічна, мов козацький меч в руці,
Де воля та гордість народу, як світло в серці горить.
Традиції й обряди, як живі вогні у ночі,
Культура народу велика, як море, без краю й межі.
О, Україно рідна, велика творча могило,
В кожному серці живе твоя культура вічна й свята.
Нехай звучить у піснях твоя слава й велич,
Культура народу – це скарб, найбільший скарб в світі.
