Помінялося буття, що так змусило змінитись?
Люди роблять стільки зла, навіть страшно уявити.
Доброта риса слабких, тут агресія панує,
А не так як у вовків,сильний слабшого рятує.
Хочеш жити то мовчи, рот відкриєш як спитають.
Роблять з нас усіх рабів, найцінніше відбирають.
Конституцію уже,кожен пише як захоче.
Хоч би був один закон,що на користь для народу.
Вмієш красти “молодець”, буде все що забажаєш,
А захочеш чесно жить, миттю крила поламають.
Маєш ти за все платить,якщо хочеш існувати,
І країну боронить, бо тобі вона як мати.
Той хто владу скуштував, ті про неньку забувають.
Обіцянки що дали, з пам’яті людей стирають.
То вельможі,королі, як іще їх всіх назвати.
Що життям ніби у шахи, можуть партію зіграти.
Та як вміло хто б не грав,скільки гру не планувати.
Завжди знайдеться суперник, що зуміє переграти.
І настане той момент,що прикритися вже нічим.
Королю поставлять Мат і нарешті гра скінчиться.
