Лавандове поле хвилює чуття,
Прослалось за обрій, далеко…
Цей вдих ароматом і вмить забуття!
Десь клином злетіли лелеки…
Зітхнули легені, полегшення, зойк!
Озонове небо високе…
У паростках світиться цвіт, наче шовк,
Зі Світом єднання глибоке…
Крізь роздуми, спомини, сум, відчуття…
Роздмухує вітер бажання,
А море квіток огортають життя,
Стирають душевні ридання!
Нехай фіолетовий спиниться час,
Нехай виринають бажання.
Між небом й землею, крізь розписи фраз,
У мріях злетіли вітання.
29.08.2024 р.
Надія Холод 🪽
Надія Холод
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
