я відчуваю пʼянкість свого тіла
воно так рветься до зухвалої тебе
аби його ти вкотре розігріла
і лиш для цього, щоби знищити себе
поміж людей ти будеш пʼяна мною
твої уста лиш цілуватимуть мене
я повністю дарую тобі волю
це почуття ніколи не мине
така чужа й близька здаєшся знову
ти сяєш лиш вночі, і не для всіх
чому ти змушуєш забути про мій розум
і з кожним днем продовжуєш мій гріх
твої глибокі очі – мій магніт
я не страдаю почуттям кохання
торкаючись стегна понад нагніт
твоя невинність потребує зберігання
завʼязана з закритими губами
цей дотик вічності, гарячий і пустий.
така довірлива, працююча руками
цей вечір із тобою був чутний.
торкнувшись знову терпкості душі,
відкинувши твої переживання
ти знищена, назавжди річ утім
що ти дуже легка для зґвалтування
Станіслав
