Підіймаючись руками за стелю підійми тіло
мене у полон життя не зігріло, википіло
димом турботи у просторі, в роті
тут так тепло, що бігають мурашки,
мурашником стати важко, диктую цінності
записую в пляшку,
це суміш доріг і фарб бетону
тебе чекають вдома хандра і втома,
присмак цигарок,
я під дощем жахливо змок,
пішки від тебе підіймаюсь,
руками за стелю хапаюсь,
дим турбоболіт кидає у піт,
якби був я як дріт,
із металу, і гніт крутив сліпо як кріт
скрипів сильно як сотня фракталоворіт
тебе чекають вдома,
дивись уважно тут замість крапки – кома,
,
Артур Манукян
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
