Летіло жовте листя,
Падало до ніг.
І жовтим золотом іскриться,
Листок останній ліг.
Нагадував про миті,
Забуті в метушні.
Щастям келихи налиті,
Розбиті на землі.
Нагадував кохання.
Жагуче і п’янке,
Таке прекрасне і забуте,
Таке чуже й моє.
Нагадував солодкі миті,
Нагадував тебе.
Любов цю щиру у світі,
Що ще в мені живе.
І сльози з неба потекли,
Омили спогади дощем.
Я говорив "Могли!
Могли спалити все вогнем…"
Але любов ця жити хоче!
Й п’янким запахом мороче
Закохані серця,
Й щасливі лиця.
І вогником в очах
Тепер у різних полюсах,
Забуті ми…
Й ці почуття в скарбниці,
Заховані навіки в памяті моїй.
Тарас Четербух
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
