Либонь, мені судилось саме це

І не надихалася. І не набулася.
Вхопила вітру. І засмаги на лице.
Я перед тим упала. Та звелася.
Либонь, мені судилось саме це.

Я не ховаю злості в серці тихо.
Та знаєш ти, кому вболіла я,
Холодна помста подається. Дихай.
Не мстива я... Хоч і буваю зла.

Я віддаю добром стократ, що в силах.
Тобі ж, заклята подруго, скажу.
Ти просто дихай, поки можеш. Дихай.
За мене світ відплатить. За межу.

За ту межу, яку ти збудувала,
між правдою й добром звела стіну.
Я віддавала, а не забирала.
Хай судить тебе Бог. Я не суджу.

І хоч користь тобі запнула очі.
Хоч ти стинаєш стопи, як траву.
Хай Бог простить тобі. Якщо захоче.
Ти дихай. Цвіллю кривди з власних вуст.

А я хоч вдома і не набулася,
вхопила вітру. І засмаги на лице.
Мене звалила ти. Та я звелася.
Либонь, мені судилось саме це.

Травень, 2023, Індія
©
#MarynaAkram
#МаринаАкрам