Лист

Пишу тобі, мій соколе ясний,
Та серце розривається від болю…
Не знаю де ти, як ти, що з тобою?
Хоч вісточку якусь мені пришли!
Щоночі ти являєшся у сні,
В руці своїй тримаєш автомат,
Налитий кров’ю,
А десь там чути грім гучних гармат.
Не знаю, милий мій, що там з тобою?
Чи може де лежиш ти у лугах
І тихо шепчеш Божую молитву,
І сльози виступають на очах.
Та серце моє рветься, рветься в крах!
Так хочеться, мов пташка полетіти,
Своїми крилами від смерті захистити!
Тебе, мій голубе єдиний-
Того, хто захищає Україну!
Та ти далеко…
Між нами більше сотні кілометрів!
А десь тут поряд бігає малятко,
Твоє,маленьке, рідне янголятко.
І тата тихо все до себе зве.
Роки ідуть…. Тебе усе нема,
Та все триває та страшна війна,
І вже минула не одна зима!
А син твій виріс,
Гарний та веселий,
Вже має гарну жінку і оселю.
Та я одна, стою під вербою стрункою,
Тобі лише вірна, чекаю все спокою…
Nelia