Ось і листопад тихенько опустився
Жовтим листом, шелестом легким.
Ніби й не спішив, але й не забарився –
Вчасно так прийшов він ранком чарівним.
Чарівним і сонячним, ранком соковитим,
Листопад зустрів нас лагідним теплом.
Як же промайнула осінь непомітно
Кольоровим й трішки із дощами сном.
Як роса на сонці – швидко час втікає,
Літо загубилось, осені лиш мить…
Ніби ще недавно квітло все, буяло…
Ніби ще недавно яблуні цвіли…
Все, що не забудемо, бережімо в пам’яті,
В чарівній скарбничці – їй нема ціни.
Все, що любе серцю, всі, хто в цьому серці…
Бо ж уже не буде як було колись…
Але ж день на зміну ночі все ж приходить,
Так прийшов на зміну жовтню листопад.
Так і ми надіємось, що весна квітуча
Вже прийде із миром в наш вишневий сад…
Ну я зараз в гості листопад приймаймо,
Бо ж останній місяць осінньої краси.
Лагідність і ніжність осені вдихаймо,
Бо вже скоро тішитись будемо зимі.
Марина Семйоник
