Листопад

Холодні сонця промені,
Крізь гілля голих дерев,
До мене шепочуть голоси,
Й десь серед них чути рев.

Долиною листя опалого,
Я іду, невідь куди,
Вітер теж шепоче щось тихо,
Та не чути крізь голоси.

Він угору підхопить хустинку,
Що так вже зігріла мене,
Та не холодно, навіть узимку,
Душу гріє:"Усе те мине…"
Тіньоверт