Засиніло небо, засиніло,
Вітерцем повіяло із гір,
А мені навіяло… Навіяло
соловейка ніжний передзвін.
Вдома тане сніг і скоро грози
І підсніжники вже квітнуть – йде весна!
Передам я у лелечу пошту
До родини ніжного листа.
Як живеш, сестричко, чи здорова?
Як там діти, свекри, чоловік?
Сестрам і братам скажи до слова,
Що я всій родині шлю привіт!
Як там тітка, дядько, всі здорові?
А сусіди, як в них там усе?
А про себе? Трішечки. До слова.
В нас все добре. По-старому все.
Діти підросли ще трішки вище –
Батька і мене переросли.
Ти здивуєшся – такі вже самостійні!
Стали справні, наші парубки.
Чоловіка може й не впізнаєш,
Бо не бачила його роки…
Трішки схуд, хвороба дошкуляє
Часом. Але ще поки міцний.
Ну а я.. у мене все чудово!
Маю сили, бігаю, кручусь.
Так… стискає серце часом…
Не хвороба, ні! Бува спіткнусь
Я об думку – як там мої любі?
Чи гаразд? Чи думають про нас?
І потягне хоч на мить почути
Рідні голоси. Про вас. Про вас…
Вже летять лелеки, свищуть крила —
Так спішать до рідного гнізда!
У лелечу пошту на вітрила
Вкину я і оцього листа.
4.03.2021, Індія
#مرینا_اکرام
#MarynaAkram
#МаринаАкрам
#मरीना_अकरम
©
Марина Акрам
