Моя рідна, мила ненько
Пишу листа тобі тихенько
Поки ворог тихо ще сидить
Скористаюсь цим я у цю мить
Рішив в окопі не чекати
Тобі про сон свій написати
Цієї ночі, в тиху годину
Закрив я очі на хвилину
І побачив сон що я в саду
Бачу і жінку молоду
Що на руках дитя тримає
І гарну пісеньку співає
І дивлячись в ці оченята
Вона пестить рученята
Щастя там не було меж
І я радів від цього теж
Бо сам з дитинства пригадав
Як у саду з тобою я бував
І як посмішка твоя яскрава
Цю саме пісеньку співала
Але в неждану чорну мить
З неба бомба в них летить
Вогонь до неба, просто жах
Всіх розкидало на очах
Жінка вся в крові лежить
А на грудях дитя кричить
Я підбіг до них в мороці
І там я мамо був у шоці
До них не встиг я підійти
І я впізнав… це була ти!
А поряд з нею те маля
Як у дитинстві, це був я
Проснувся в шоці я немов
Вся застигла жилах кров
Прийшов ледве я до тями
І в бій пішов я зі сльозами
Але я сказав собі тихенько
Що за тебе моя ненько
Я віддам всі свої сили
Щоб ви у спокою тут жили
І прокремлівську всю орду
Що всім принесла нам біду
Ми з побратимами у змові
Втопим їх у власній крові
Я клянусь від серця мамо
Що захищатиму так само
Всіх самотніх матерів
Що вже лишились без синів
Я знаю ненько прийде час
Я повернусь, й обійму вас
І як у дитинстві, пам’ятаєш
Мені не раз ще заспіваєш
Поцілую ніжно руки твої
Як ти колись пестила й мої
Все так і буде, я клянусь
Чекай мене, і я повернусь
Ігор Лівак
