Лист повз час

Привіт. З далекого майбутнього пишу
Тобі листа, оглядаючись на сотні миль назад
Так страшно усвідомити, наскільки час той швидкоплинний.
З собою затягнув, відкрити двері,що під сотнею замків закриті.
Інтерес до невідомого, був сильним почуттям
Та згодом, відшукала ключі до замкнутих дверей
Шкода, що ти не поряд йшов, що не наспівував пісень
Що підбадьорюючи давали сил, чимдуж вперед іти,
Та не боятись встрічних перешкод, які збивали темп ходьби.
Ти знаєш, так багато дав мені, у кадрі мого фільму, у житті
Штовхаючи у прірву – відразу діставав,
Так уміло рожевий туман з очей знімав
Так наче до невіданого готував, оберігав від мороку, яким покривало цілий світ.
А я все сміючись кружляла на ромашковому полі, розглядаючи тендітний лінній цвіт.
Безстрашно, довірливо вдихала запах літа.
Яким була в невдовзі оповита,
Ти за спокоєм моїм пильнував, як орел за простором небесним
Щось нове, незнане серцю запалило мій світ, вогнищем підлесним.
Тоді ти джерельною водою мене відпоював,
щохвилини до життя мене повертав.
Ти рани мої без ліків загоював,
Мабуть тоді, ти мене ще кохав.
29.09.2024 23:33

Анастасія Мізера