В кожного з нас є своє вікно,
У яке дивиться Природа.
Тетяна Яблонська
Тетяно Нилівно, день добрий, добрий вам!
У Вашій вічності
( десь там і тато, й мама!)
Біля полотен Ваших – ну й дива! –
В день пам’яті творю мінорні гами.
Зігрію поглядом пейзаж Ваш і анфас
З пресвітлого, як Бог, автопортрета.
Не можу відірватися від Вас,
Від Вашої зеленої планети.
Вслухаюсь в ,,Подих літа" і небес –
Полотен Ваших чарівну перлину.
В день вічності, немов старенький пес,
Я поглядом і серцем до Вас лину.
Ваш кактус – лелечко, рожевий цвіт! – розцвів!
Ви із вікна пильнуєте за світом.
Зимові сутінки малюєте: привіт!
В снігу дрімають віти – Божі діти!
Тетяно Нилівно, спасибі за любов,
За подих вітру, за одвічну тишу.
Зелений світ у повені – Ваш Бог –
Мої бентеги, леле, заколише.
Щасливе дерево, воно на світі є,
Неначе юність, серцем зеленіє.
І завдяки лиш Вам я знов поет,
У світі негараздів знов веснію.
Я ще прийду до Вас, я згодом повернусь,
В зелений світ закохана навічно.
Спасибі Вам, доземно уклонюсь
У відповідь на погляд Ваш магічний.
В обіймах вічності в останню мить зорі
Дзвіночки малювали Ви кохані.
Тетяно Нилівно, життя не відгорить.
І після ночі прийде добрий ранок.
Тетяна Сугалова-Катрич
