У Кременці ніч, тиша мовчить,
Ліхтарі світлом зорі навіщають.
Сигарета тліє, дим пливе вгору,
Очі карі мерехтять, мов зорі з небес.
Місто мовчить, у сні заблукало,
Скука обійми свої розгортає.
Думки тягнуться до Львова коханого,
Де метро і ночі, і тебе спам’ятає .
У Львові життя, там серце б’ється,
Там нічні вулиці, там душа сміється.
Ліхтарі блищать, мов мрії ясні,
Вірші народжуються у ритмі нічні.
Хочу туди, де життя гомонить,
Де метафори в’яжуться у міському світлі.
Карі очі у темряві горять,
Зорі на небі шепочуть про тайни.
Кременець тихий, мрій моїх ковчег,
Але Львів манить, мов незвіданий шлях.
Література, ночі, зорі ясні,
Сигарета тліє, думки линуть до Львова в сні.
Тьмяний Багнет