любить не кожне серце стане
твій лід не розтопив мій жар
в шаленім полум’ї згорає
мій лист кохання – в вічність дар
я висвітлю вчорашній смуток
в рядках ліричних сих безмежних
той щирий зимній поцілунок…
від нього палко ми залежні
сьогодні твій наснився образ
тепло обіймів на прощання
і вуст твоїх шовкову м’якість
відчула уві сні востаннє
так хочу вірити, що завтра
що через довгий час порізно
зв’язок душ наших ми не втратим
думками з’єднані наміцно
Уляна Шемонаєва
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
