Любове моя, ці рядки, як молитва,
Як тиха розмова у сутінках дня.
Я пишу до тебе, щоб зірка засвітла
Знову торкнулась душі й почуття.
Ти – мов весна, що розквітла на обрії,
Теплий промінь, що будить світанки.
Твій сміх, як мелодія, щира і добра,
Що лунає крізь роки й віки без зупинки.
Я бачу тебе у кожному подиху,
У шелесті листя, у дощах, у пісках.
Ти – наче вітер, що носить мої мрії,
Ти – мій маяк у життєвих морях.
І хоч розділяє нас час або відстань,
Моя любов – то незламний кордон.
Я збережу тебе у кожному видиху,
У кожному кроці, у кожному слові.
Читай ці рядки, хай душа відчуває,
Як серце моє у них тріпотить.
Я поруч завжди, хай доля вітає,
Бо вічне кохання – це наша блакить.
Дата: 24 грудня 2024 р.
Богдан Вакуленко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
