Я не диявол
Я людина клянуся
Можливо ззовні я диявол з рогами, як чорт
Але в середині я людина клянуся
Мої рога клянуся вже не мої й ми ніби йдемо по тій крижаній пустелі не відчувши абсолютно нічого
Наставляє свої рога і ми непомітно ідемо за ним
Мої рога з’явилися ще тоді, коли в дитинстві ображали та кидались камінням
Я тоді відчув всю силу
І так хотілося мені помститися
Моєю помилкою була та помста
Тоді й рога мої з’явились
Та я клянуся я людина
Не чорт уже до біса, Як не дивно, але диявол живе у кожному із нас
Він дає нам відчути холод
Диявол поглинає нашу душу і ми стаємо черстві
Але буває людина не підпускає диявола до себе
Вона бореться щосили
Аби не покинути своє добре серце
Але буває бореться не до кінця.
І тоді впадає в чорну темінь.
Піддається дияволу і йде
Здається це пекло не втратило свою силу
І поки воно живе людина повинна боротися з дияволом до кінця свого життя
Шумська Ангеліна Василівна
