Увімкнулося десь знову світло.
Ще раз магія ночі… дрімота…
А душа знов блукає самотньо,
Покидає буденне болото.
Ліхтарі проводжають всі тіні.
І нектаром так пахне весняним.
Став край лісу вогненно-рум’яним,
Освітився захОдом багряним.
Затуманилась в просторі тиша:
Поміж хвірток, дворів, хмарочосів…
Простелилася ніч, як покоси,
Розпустила свої сиві коси…
Ніжний сон огорнув людське тіло.
Розум каже: “Не думати – спати!
Досить мучитися та гадати.
Можна завтра про решту подбати!"
Ні, не може, бо знову дилема:
Плани, вибір, одна і та ж схема.
Кожний вечір і ніч теореми
Аж димлять у людей мікросхеми.
ND💗
Надія Холод
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
