У тьмі… Я чую, як гагари співають в далечінь,
Як дивиться на мене мама і каже:
— Синку… Погляд твій такий холодний, ніби вітер на весні, і топить він, і морозить водночас.
Все грає, грає буревій…
Пробачте мене, мамо, пробачте й не тужіть.
На то є вірна Божа кара, а в нас є мить — одна лиш мить…
Не винні діти тої мами, не винна і вона.
Воно росло роками — руками землю прорива.
Весь час, як ракова пухлина, з’їдає мізки і гниє.
Година… Дзвін — гудуть ліси.
Хвилина… Чую, як реплять кістки в вогні.
Горить.
Горить.
Горить.
Ти чуєш дзвін? Ти бачиш?
Попіл на руках.
Людина.
Крик.
Сльоза.
Не та країна.
Зник.
На віки… І пішов у тінь.
Віктор Литвак
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
